СПРАВА СААКАШВІЛІ ЯК РЕАЛЬНИЙ РЕЙТИНГ ПАРТІЙ ТА ЇХ ЛІДЕРІВ В УКРАЇНІ

Автор: М. Терлецький

19 серпня 2017 р.
1366-й день з початку руху протесту "Євромайдан"

Співставлення справи грузинського реформатора, що стосується позбавлення його українського громадянства, з партійною палітрою і громадянським суспільством України може показатися на перший погляд логічно хибним. Цілком очікувано виникає питання: чи вправі ми справу однієї людини, що зовсім недавно прожогом одержала українське громадянство і через найкоротший строк так само миттєво його втратила, вважати відбитком політично-громадського життя в Україні?

З іншого боку, цілком слушною може бути така думка: якщо Міхо зумів значно вплинути на громадянське суспільство і владу в Грузії, то навіть попри короткий час його дії в Україні не могли не позначитися на політично-громадському житті. І насамперед ті, що спричинені постійною і гострою критикою існуючої влади і самого Порошенка ним і політичною силою - "Рухом нових сил", творцем і лідером якої він став.

Створення власної політичної сили та залучення до «Руху» своїх близьких прибічників і широкого кола народних мас на гаслах  боротьбі проти корупційної влади в Україні мало б надати самому Саакашвілі потужних сил на власну підтримку. Але це коли є широка і реальна підтримка громадян. Проте, як показали недавні події, потуга «руху» була дещо перебільшена.

Раптом те, про що вже довго говорили в ЗМІ, сталося, і Саакашвілі, прокинувшись одного ранку, дізнався, що він вже не є громадянином України:  26 липня цього року Державна міграційна служба України повідомляла, що президент Петро Порошенко видав указ про втрату Саакашвілі українського громадянства.

Перші заяви Саакашвілі про приїзд до України незважаючи на будь-які дії влади, як показали дні після втрати ним українського громадянства, – були заявами, побудованими на емоціях. Не більше. Політик відразу висловлює свій протест, що  його незаконно, проти власної волі, позбавили громадянства і заявляє про намір боротися і відновити справедливість. І тут істотна річ: влада не звертає на це жодної уваги, демонстративно показуючи, що він, лідер широко розрекламованої політичної сили, бувший президент зі зв’язками з лідерами західного світу, вартий тієї ж нікчемної уваги, що й кожний пересічний громадянин України, про права якого вона вже давно не переймається. Але знаючи характер Саакашвілі, ситуація в цьому випадку, як казав герой відомого фільму, щонайменше перестала бути млосною…

Саакашвілі відразу з усіх можливих джерел заявляє, що в’їде в Україну, але... не їде. З’являються поради і коментарі юристів і експертів, що в його екстрадиції (в разі затримки по приїзді і передачі Грузії) немає простого рішення, що воно нереальне. Проте, безумовно, розумна людина, і ці аналітики не ввели в оману досвідченого політика, який знає ціну верховенства права в пострадянських республіках. І мабуть реально оцінює ті «за» і «проти», що в його кишенях.

Спочатку про кишеню, де козирі. По-перше, світ визнає його реальним реформатором країни, де він був Президентом, і ці реформи значно змінили становище в країні на краще. Одним з таких показників є подолання тотальної корупції в Грузії, чим, на жаль, не може похвалитися українське керівництво. По-друге, він має певні зв’язки з лідерами західних країн. По-третє, він знаходиться в жорсткому протистоянні з П. Порошенком і постійно критикує негативні сторони його і влади, яку він очолює, в першу чергу повномасштабну корупцію. І в цьому він виступає як рупор заходу. По-четверте, він лідер політичного структури.

А що в іншій кишені - проти цих козирів? На повірку - відсутність верховенства права в Україні, точніше, повний його нігілізм, «неєвропейськість» менталітету влади, що нібито веде «в Європу». А ще - відсутність широкої і дієвої підтримки громадянами політичних груп і їх лідерів. Останнє, а саме відсутність  реальної підтримки громадянами політичних утворень і їх лідерів є найголовнішим, бо ніяка влада не втримається проти народу, позаяк відомо: «громада плюне - і пана втопить!» Але в Україні громада плювала вже двічі на двох майданах – ставало тільки гірше, а тому все частіше серед людей ходять слова, що третьому не бувати. Наїлися. Тому й акція прихильників Михайла Саакашвілі, яка відбулася  27 липня в Києві, була доволі малочисельною...

Той, кому хоча б трохи відома ситуація стосунків партій, їх лідерів і народу, може з легким серцем побитися об заклад, що сподівання на те, що епіцентр дев’ятого валу на підтримку Саакашвілі буде знаходитися всередині України, наразі, м’яко кажучи, є передчасним.  Передчасним навіть попри таку демопривабливу думку Міхо про себе:

- Я міг би стати мультимільйонером – але прийшов ні з чим і пішов ще з меншим, ніж прийшов. Тому я так і не став частиною їх системи, а залишився з народом. Я не хочу бути черговим важливим, пишним, якимось чванливим політиком. Я – частина народу, з усіма слабкостями – і одночасно з чистішими помислами, ніж усі ці...

Отже, мабуть, масової загальнонародної підтримки не буде. Або точніше – поки її не видно. А без неї, в умовах українських реалій, те, що знаходиться в останній кишені, легко перемагає всі перераховані козирі Саакашвілі, зокрема і «потужну силу» його партійної організації. Тому й розумний політик поки блукає вздовж кордонів, не перетинаючи їх, вишукуючи і очікуючи на підмогу.

"Я поїду до Брюсселя, у кілька інших європейських країн, зустрічатися з лідерами", – повідомив він в одному з інтерв’ю.

Що ще може стати у пригоді  Саакашвілі. Український суд? Я свідомо виокремив цей інструмент із загальної купи на ваш розсуд. Тут коментарі, як ви розумієте, зайві…

Отже, залишається лише захід. На нього остання і, власне, вся надія… Надія на могутню підтримку західних лідерів, яку не зможе зламати Порошенко і його команда. Сподівання на те, захід спричинить цунамі з підтримки Саакашвілі, на велетенській хвилі якого він, як незрівняний у майстерності політичний серфінгіст, влетить в Україну попри протидію влади, яка вже розтиражувала сценарій зустрічі громадянина всесвіту як персони нон грата для української влади.

Який вислід напрошується зі справи Саакашвілі? Перший – це реальний рейтинг партії. Напевне, краще сказати, ніж перефразувати класиків, тут не вийде: будь-яке політичне об’єднання тільки тоді має вартий уваги рейтинг, коли воно може захиститися. Другий – це доказ того, що партія  і лідер тільки тоді мають силу, коли вони підтримані масами. А для цього потрібно «йти в народ», йти реально, а не розмовляти з суспільством з екранів телевізорів.

"Йду на ви!" Як заявив нещодавно Саакашвілі, він в’їде в Україну 10 вересня 2017 року через пункт пропуску "Краковець"(Львівська обл.). Побачимо, чи перестане тоді вечір бути млосним для влади, чи знову лопне чергова мильна бульбашка...